ВИСТУП НА ЗАСІДАННІ ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ

Кожен    раз,   коли   відбувається  зміна  в політичному  й  господарському  житті   народів, коли  з’являються  нові  течії  в  галузі  науки   й  філософії,  міняються  зміст  та  форми  освіти  й  виховання  молоді… Старе поступово  відходить в царство  минулого, нове  так   само   поступово замінює його, причому старе  не  зовсім  щезає, а залишає якийсь  слід,  без  чого порушувалась би єдність    культурного    розвитку    людства. А особливо така поступовість переходу від старого до нового властива системам освіти й виховання.

                                                                                                                                             Г.Ващенко

Модернізація системи освіти пов’язується, насамперед, із введенням в освітнє середовище інноваційних технологій, в основу яких покладені цілісні моделі навчально-виховного процесу, засновані на діалектичній єдності методології та засобів їх здійснення.

Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія».

Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська). У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (М. Бургін, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти.

Значний внесок у розробку методології і теорії поняття педагогічної технології зроблений сучасними педагогами: В. Безпалько, Б. Лихачовим, М. Кларіним, В. Монаховим, Г. Селевко та іншими.

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті пріоритетним напрямком у розвитку освіти є підготовка освічених людей, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження сучасних технологій.

Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення кращих педагогічних технологій, що використовувалися до цього часу. Подальший їх розвиток пов’язаний із орієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти і виховання.

Поняття «технологія» з’явилося на межі 40-50-х років ХХ століття. Його використання пов’язане, по-перше, із стрімким розвитком науково-технічного прогресу, який зумовив не тільки технологізацію виробничої сфери, а й гуманітарної, по-друге, з незадовільним станом традиційних форм і методів навчання.

Ще на початку 20-х рр.. минулого століття  у  працях  відомих  педагогів  (І.П. Павлов, А.А. Ухтомський, С.Т. Шацький, В.М. Бехтерєв та ін..) з’являються терміни «педагогічна технологія». Минуло майже 100 років відтоді, а в сучасній педагогічній літературі й досі не існує єдиних, вичерпних визначень понять освітніх, педагогічних, навчальних технологій. Дослідники нараховують близько 300 трактувань цих термінів, що різняться не лише формою, а й за змістом, який у них вкладається. Одні науковці розуміють під терміном «технологія» управління педагогічними процесами, інші – способи організації діяльності учнів, різноманітні методи та прийоми досягнення педагогом навчальної мети тощо. У глосарії термінів ЮНЕСКО поняття «педагогічна технологія» трактується як конструювання та оцінювання освітніх процесів шляхом врахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення ефективності освіти. До основних ознак технології належать:

  -стандартизація

-уніфікація процесу

-можливість його ефективного відтворення відповідно до заданих умов.

Якщо звертатися до джерел поняття "технологія", то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів - мистецтво, майстерність і слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлена майстерність.

Розрізняють поняття  новація, або новий спосіб та інновація, нововведення. Новація – це сам засіб (новий метод, методика, технологія, програма тощо), а  інновація – процес його освоєння.

Одні науковці (В Сластьонін, Л. Подимова) вважають інновації комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень. [3,23]. Інші заперечують, що інновації не можуть зводитись до створення засобів. Так, І. Підласий вважає, що інновації – це ідеї , і процеси, і засоби, і результати, взяті в якості якісного вдосконалення педагогічної системи[3,23].

Розбіжності у тлумаченні поняття спричинені неоднаковим баченням їх авторами сутнісного ядра, а також радикальності нововведень. Одні з них переконані, що інноваціями можна вважати  лише те нове, яке має  своїм результатом кардинальні зміни у певній системі, інші зараховують до цієї категорії будь-які, навіть незначні, нововведення.

Основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему. Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних раніше педагогічних технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості.

Сьогодні у педагогічний лексикон міцно ввійшло поняття педагогічної технології. Існують різні погляди на розкриття цього поняття.

·  Технологія – це сукупність прийомів, що застосовуються в якій-небудь справі, майстерності, мистецтві (тлумачний словник)

·  Педагогічна технологія – сукупність засобів та методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання та виховання, що дозволяють успішно реалізовувати завдання освіти (В. Безпалько)

·  Педагогічна технологія – сукупність психолого-педагогічних настановою, що визначають спеціальний набір та компонування форм, методів, засобів, прийомів навчання, засобів виховання; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу (Б. Лихачов)

·  Педагогічна технологія – системна сукупність та порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних та методологічних засобів, що використовуються для досягнення освітньої мети (М. Кларін).

·  Педагогічна технологія – це модель спільної педагогічної діяльності, продумана в усіх деталях з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для студента і викладача (В. Монахов).

Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування, визначення всього процесу викладання  і засвоєння знань з використанням комп’ютера і людських ресурсів, завданням якого є оптимізація форм освіти.

Сутність інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів навчання в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, координатора роботи груп. Інтерактивні технології навчання найбільш відповідають особистісно зорієнтованому підходу у навчально-виховному процесі. При застосуванні інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому інтерактивні технології найбільше сприяють формуванню в учнів практичних умінь і навичок, виробленню їх власних цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні, сприяють розвитку соціальної та громадської компетентності.

В основі інтерактивного навчання лежать принципи:

- безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов'язує вчителя
зробити

кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми.

Основні переваги інтерактивних технологій навчання:

1. Інтерактивні технології дозволяють забезпечити глибину вивчення
змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка ).

2.Вчитель отримує можливість диференційованого підходу до учнів із
спеціальними потребами — особистісними та інтелектуальними.

3.Змінюється роль учнів: вони приймають важливі рішення щодо процесу
навчання, розвивають комунікативні вміння і навички, організаційні здібності.

4. Основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого учня
(відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінка) до внутрішньої (потреба знань)).

5. Значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає
на вирішення проблем з дисципліною, педагог сильніше розкривається перед учнями як лідер, організатор.

6. Учні, які отримують власний досвід вчителювання, з нової точки зору
дивляться на навчально-виховний процес, на роль вчителя і учня у ньому.

Основні недоліки інтерактивних технологій:

1.Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.

2.Важко налагодити взаємонавчання як постійно діючий механізм.

3.Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і
навчання учнів процедурі.

4. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом
і ходом навчання.

5.Результати роботи учнів менше передбачувані.

6.Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемною для
вчителя.

7. Практично відсутні методичні розробки та література з інтерактивних
технологій.

8. За невдалого навчання необхідно перенавчати учня та школяра-вчителя,
що потребує додаткового часу.

Ефективність інтерактивних технологій залежить від:

Роботи вчителя:

- давати завдання учням для попередньої підготовки; прочитати,
продумати,  виконати самостійні підготовчі завдання;

- відбирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням
«ключ» до освоєння теми;

- під час самих інтерактивних вправ давати учням час подумати над
завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

- на одному занятті використовувати одну «максимум-дві» інтерактивні
вправи, а  не їх калейдоскоп;

- проводити спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної
вправи, зокрема акцентувати увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному вінтерактивні вправі;

- проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з
різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

Висновок. Поряд із традиційними формами та методами навчання  у сьогоденні активно використовуються інноваційні технології. Інновації можуть бути різними за масштабом, за потенціалом, можуть належати до різних складових навчально-вихового процесу, але, на мій погляд, вони мають бути мотивовані й орієнтовані на конкретного вчителя, який працює в конкретному навчальному закладі з конкретними учнями. Перед кожним із нас два шляхи: жити минулими заслугами, закриваючи очі на кардинальні зміни у світі, прирікаючи своїх учнів (і власних дітей) на життєвий неуспіх, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій. Гарно про це сказав І. Підласий: "Можна бездумно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям".

Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації освіти України є забезпечення якості на рівні міжнародних стандартів. Розв'язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання.